Женев’єва Терговен (Ізабелла)

Музика теж приховує. Більше ніж слова.

Що фальшиве, а що справжнє, відомо тільки богові. Але коли він справді Бог, то для нього не існує фальшивого й справжнього. Все — Бог. Фальшиве було б лише те, що існувало поза ним. Але коли щось може бути поза ним або проти нього, то це якийсь обмежений Бог.

— Чому не всі Люди щасливі, Рудольфе? — шепоче вона.
— Мабуть, тому, що богові інакше було б нудно.
— Ні, — швидко заперечує Ізабелла, — не тому.
— А чому ж?
— Тому, що він боїться.
— Боїться? Чого?
— Коли б усі стали щасливі їм більше не треба було б бога.