Еріх Марія (Пауль) Ремарк. На Західному фронті без змін (Im Westen nichts Neues)


Ви проголосували 2.00. Всього голосів: 95

Яке ж усе брехливе й нікчемне, коли тисячолітнЯ цивілізація не змогла запобігти тому, щоб пролилисЯ ці річки крові, коли вона допустила існуваннЯ сотень тисяч отаких катівень. Тільки в госпіталі видно, що таке насправді Війна. Я молодий, мені двадцять років, але в житті Я бачив тільки відчай, Смерть, жах та поєднаннЯ безглуздої легковажності з неймовірними муками. Я бачу, що хтось нацьковує народ на народ, і люди вбивають — мовчки, слухняно, по-дурному, не розуміючи, що роблять, і не відчуваючи ніякої провини. Я бачу, що найкращі уми людства винаходять зброю і слова, аби це тривало й далі, та ще й у найвигадлівиших формах. І разом зі мною це бачать усі люди мого віку, тут і за кордоном, в усьому світі, зі мною це переживає все моє покоління. Що робитимуть наші Батьки й матері, як ми колись підведемосЯ з могил, постанемо перед ними й зажадаємо звіту? Чого вони чекатимуть від нас, якщо ми доживемо до того днЯ, коли вже не буде війни? Довгі роки ми робили тільки одне — убивали, це стало нашою першою професією у житті. Все, що ми знаємо про життя, зводитьсЯ до одного — до смерті. Що ж буде потім? І що буде з нами?

Персонаж: 
Категорія: 

Додати коментар