я дивлюся собі на чоботи. Вони величезні, незграбні, холоші заправлені в халяви, коли стоїш у цих широченних чоботях, здаєшся товстим і дужим. Та коли ми йдемо купатися й роздягаємось, стегна і плечі у нас знову стають вузькими. Тоді ми вже не солдати, а майже хлопчаки, Ніхто не повірив би, що ми можемо тягати на собі ранці.
Чому у Львові і в Україні загалом видається і продається стільки книг, перекладених не українською, а російською мовою? Чому у наших маршрутках звучить москальська попса і москальська реклама? Аби боротися з цим ми повинні вдатися до агресивного спротиву. І я прошу вас про цей агресивний спротив проти всього москальського.
Останні коментарі