я вирізую повідомлення про смерть пекаря Нібура. Його там змальовано як доброго, люблячого чоловіка й батька, що завжди щиро піклувався про свою сім’ю.
Дивно, однак якби родичі багатьох покійників піклувалися про них за Життя хоч на половину так, як піклуються тоді, коли це вже ні до чого, ті радо відмовилися б від найдорожчого склепу — але така вже людська вдача: ми цінуємо по-справжньому тільки те, чого не маємо.
я завжди божеволів від могутніх людей — диктаторів і типу того. я завжди дивувався тим людям, яких пам'ятають сотні років опісля їх смерті. я дивувався таким, як Ісус — яких пам'ятають тисячоліттями.
Останні коментарі