Дмитро Ємець

Закон природи. Коли люди бояться відстати, вони найчастіше обганяють.

Нерозумно думати, що ми купуємо речі. Ми їм продаємось.

А зараз люди дрібні. Начебто і вбивають рідше, зате гадять частіше. І люблять, мов дохлу кішку гладять, і гніваються половинчасто, і прощають у третину серця.

І про що думала моя мати, коли лелеки підсунули їй такого бовдура! Треба було збивати лелеку з базуки ще на підльоті!

А мені погано через те, що я нікого не люблю. Тобто, може, когось і люблю, але менше, ніж себе, а це все одно, що нікого не любити, бо це вже зовсім не те.

І взагалі, коли життя б'є тебе обличчям про стіл, це ще не означає, що ти набуваєш практичного досвіду.

— Тобі потрібні неприємності? — А що є зайві? Якщо на халяву, тоді чому ні? Халява на те й халява: бери більше, ховай далі.

Шумно страждають лише симулянти та клоуни. І ті й інші з корисливою метою.

Людина повинна валитися щовечора в ліжко, напівжива від втоми. Якщо не знайти сил застосування, вони загнивають, і ми починаємо з дикою швидкістю руйнувати самих себе.

Ніколи не знаєш, чим людина зачепиться за життя, коли падає в прірву.