Цитата — як світло, що йде попереду думки.

Я вірю, що ніхто не має бути один. Що потрібно бути з кимось разом. З друзями. З коханими. Я вірю, що головне це любити. Я вірю, що це найголовніше.

Тільки так можна захистити себе, не показувати свій вихідний код, відгородитись, створити лабіринт, в якому мене ніхто не знайде.

- Я хочу знати причину. І не говори про гроші. — А чому ні? Я тільки вийшов із в'язниці, втратив чотири роки свого життя, а ти тут обіграв хлопців з обкладинок молодіжних журналів. Казино завжди у виграші. Ледве затримався у грі, і казино тебе роздягає. Але постав все, якщо прийшла велика карта, - і зірвеш банк. — Зізнайся, ти практикував цю промову? - Ледь ледь. Вона вдалася? Я не квапився? - О, все чудово. Мені сподобалося. Особливо щодо молодіжних журналів.

Тяжка фізична праця – найкращі ліки від побутової шизофренії.

Іноді найсерйозніше рішення - це визнання того, що на тебе дуже багато навалилося.

Щастя можна знайти навіть у темні часи, якщо не забувати звертатися до світла.

— Сем, коли я був людиною, я помер, і мені відкрилося, як безцінне життя, як його треба захищати за всяку ціну, у тому числі життя таких упертих, як Вінчестери. — Моє життя не цінніше за будь-яке інше.

Якщо Богу приписують все добре, що є на світі, значить, відповідальність за катастрофи він теж має взяти на себе.

Але ось у більшості випадків чому люди одружуються? Візьмемо жінку. Соромно залишатися в дівчатах, особливо коли подруги вже виходили заміж. Тяжко бути зайвим ротом у сім'ї. Бажання бути господинею, головною у домі, дамою, самостійною... До того ж потреба, прямо фізична потреба материнства, і щоб почати вити своє гніздо. А у чоловіка інші мотиви. По-перше, втома від холостого життя, від безладу в кімнатах, від трактирних обідів, від бруду, недопалків, розірваної та розрізненої білизни, від боргів, від безцеремонних товаришів, та інше. По-друге, відчуваєш, що сім'єю житивигідніше, здоровіше та економніше. По-третє, думаєш: ось підуть дітлахи, — я помру, а частина мене все-таки залишиться на світі... щось на кшталт ілюзії безсмертя. По-четверте, спокуса невинності, як у моєму випадку. Крім того, бувають іноді й думки про посаг. А де ж кохання? Любов безкорислива, самовіддана, не чекає нагороди? Та, про яку сказано –«сильна, як смерть»? Розумієш, таке кохання, для якого здійснити будь-який подвиг, віддати життя, піти на муку — зовсім не праця, а одна радість. Стривай, стривай, Віра, Ти мені зараз знову хочеш про твого Васю? Справді, я його люблю. Він добрий хлопець. Чим знати, можливо, майбутнє і покаже його любов у світлі великої краси. Але ти зрозумій, про яке кохання я говорю. Кохання має бути трагедією. Найбільшою таємницею у світі! Жодні життєві зручності, розрахунки та компроміси не повинні її стосуватися.