Цитата — як світло, що йде попереду думки.

Абсурд! Я це люблю...

... жінки народ неймовірно практичний: одразу ж будують нові плани на руїнах старих.

Злий і втомлений, я опустився на землю, але нетерпіння не давало мені довго сидіти на місці, я був надто діяльною людиною для невизначеного очікування. Я міг роками працювати над вирішенням якоїсь проблеми, але сидіти в бездіяльності двадцять чотири години було понад мої сили.

Блаженний, у кому кров і розум такого ж складу, він не народжений під пальцями долі, щоби співати, що та захоче.

Люблю людей і за наївністю відкрито з ними говорю. І чекаю розкритої взаємності, а потім сумно курю.

Брехня і мовчання — два тяжкі гріхи, які особливо буйно розрослися в сучасному людському суспільстві. Ми справді багато брешемо — або мовчимо. Але з іншого боку, якби ми цілий рік говорили — причому тільки правду і нічого крім правди — то як знати, може, правда й втратила б усю свою цінність...

... Вона міркувала про цю туманну теорію, згідно з якою не варто смикатися, якщо тонеш, а потрібно дочекатися дна, щоб відштовхнутися від нього п'ятою, бо тільки так можна врятуватися і вибратися на поверхню.

«Ліві» всі«ексцеси» революції падають на старий режим, чорносотенці — на євреїв. А народ не винний! Та й сам народ згодом валитиме все на іншого — на сусіда та на єврея:«Що ж я? Що Ілля, те й я. Це нас жиди на всю цю справу підбили...»

— Ми, мабуть, лежимо в палаті для кінчених... Така комора. [ Ідуть на кухню в пошуках солі та лимона ] - Може треба було запитати у кого-небудь? - Ага! Сестра, чи немає солі та лимончика, а то текілку нема чим закусити...