Фаїна Раневська

– Фаїно Георгіївно, все ж таки, чому ви не вийшли заміж? — Люба, так важко знайти чоловіка, який не заважав би жити!

— Ось одружишся, Альошенько, тоді зрозумієш, що таке щастя. — Так? — Так. Але пізно буде.

— Дуже шкодую, Фаїно Георгіївно, що ви не були на прем'єрі моєї нової п'єси, — похвалився Раневський Віктор Розов. — Люди біля кас влаштували формене побоїще! — І як? Чи вдалося їм отримати гроші назад?

Найбільше в житті я любила закохуватися.

Думки тягнуться до початку життя — значить, життя добігає кінця.

— Фаїно, — питала її стара подруга, — як ти вважаєш, медицина робить успіх? — А як же. У молодості у лікаря мені щоразу доводилося роздягатися, а тепер досить мову показати.

— Пані, не могли б ви розміняти мені сто доларів? — На жаль! Але дякую за комплімент!

У мої роки може бути один коханець – домашній клозет.

І кому потрібні були ці райські кущі, де все не можна?

Запам'ятайте: за все, що ви робите недобре, доведеться розплачуватися тією ж монетою... Не знаю, хто вже стежить за цим, але стежить, і дуже уважно.