Іван Олександрович Гончаров

З серцем прямо діяти не можна. Це мудрий інструмент: не знай, яку пружину торкнутися, так він заграє бозна -що.

Один захоплений до навіженості, інший - льодян до запеклості.

Нічого більше не треба для щастя, — думав він, — умій тільки зупинитися вчасно, не заглядати в далечінь.

— Як, щодня разом мало знаєш?.. — Мало. Не знаю, що вона криється під цим спокоєм, не знаю її минулого і не вгадую її майбутнього. Жінка вона чи лялька, живе чи підробляється під життя? І це мучить мене...

Щастя зіткане з ілюзій, надій, довірливості до людей, впевненості в самому собі, потім із кохання, дружби…

Дружба – річ хороша, коли вона – кохання між молодими чоловіком і жінкою чи спогад про кохання між старими. Але боже збережи, якщо вона з одного боку дружба, а з іншого — кохання.