Михайло Євграфович Салтиков-Щедрін

Дятел був скромний вчений і вів суворо відокремлене життя. Ні з ким ніколи не бачився (багато хто навіть думав, що він заспіває, як і всі серйозні вчені, п'є), але цілі дні сидів на сосновому суку і все довбав. І надовбав він цілий оберемок історичних досліджень:«Родовід лісовика»,«Чи була заміжня Баба-Яга» та ін. Але скільки не довбав, видавця для своїх книжок знайти не міг.

Неправильно вважають ті, котрі думають, що тільки ті пискарі можуть вважатися гідними громадянами, котрі, збожеволівши від страху, сидять у норах і тремтять. Ні, це не громадяни, а щонайменше марні пискарі.

Зовсім він не дурень, а тільки лихих думок у нього немає — від цього він до життя пристосуватися не може.

А цей дурень незвичайний. Сидить собі вдома, книжку читає, або до папки з мамкою пеститься — раптом, ні з того, ні цього, в ньому серце загориться. Біжить, земля тремтить. До якої справи з підходцем би підійти, а він на нього прямо лізе; яке слово зовсім би забути треба, а він його й ляпне.

Будь—який для всіх, і все для кожного — ось як буде. Коли ми один за одного стоятимемо, тоді й підкузьмити нас ніхто не зможе.

У сфері адміністративної діяльності перша помилка і є фатальною. Давши з самого початку адміністративному бігу напрямок навскіс, він згодом все більше і більше віддалятиме його від прямої лінії.

Темрява, в якій ми плаваємо, є породженням гіркого історичного випадку; Але оскільки нині, завдяки новітнім дослідженням, можна цю випадковість по кісточках розібрати, то й причини, що її породили, не можна вже вважати непереборними. Темрява — факт, що відбувся, а світло — майбутнє чаю. І буде світло, буде!

Розумні поміщики, бувало, за битого двох небитих давали, — значить, користь у тому бачили.