Олдос Хакслі

На запитання:«Чому вас навчили всі ваші духовні шукання та практики?», письменник Олдос Хакслі відповів:«Я обмежуся чотирма словами: постарайтеся бути трохи добрішими».

Можливо, істинна дійсність завжди надто невдячна, щоб її сфотографувати, надто безглузда чи надто безглузда чи надто страшна, щоб її не олітературювати. І тим не менше це дратує, якщо хочеш дізнатися правду: образливо, коли тебе обдурюють такою собі солодкої картинкою.

— Дуже часто мені буває страшно їх шкода. Вони не знають, що на них чекає. Сімдесят років каверз і зрада, пасток і обману. - І ще задоволення, - вставив я. - Задоволень, що іноді переходять в екстаз. - Так, - погодився Ріверс, відходячи від ліжечка. — Вони й заманюють у пастки.

Адже, як усім відомо, якщо хочеш бути щасливим і доброчесним, не узагальнюй, а тримайся вузьких деталей; спільні ідеї є неминучим інтелектуальним злом. Не філософи, а збирачі марок і випилювачі рамок складають становий хребет суспільства.

Факти не перестають існувати через те, що ними нехтують.

Світ кишів батьками — отже, стражданнями; кишів матерями — отже, збоченнями всіх сортів, від садизму до цнотливості; кишів братами, сестрами, дядьками, тітками — кишів божевіллям та самогубствами.

Ми всі генії до десятирічного віку.

Така наша жалюгідна частка — відчувати подібно до Шекспіра, а писати про свої почуття (звичайно, якщо тобі не випаде один шанс на мільйон — бути Шекспіром), наче агенти з продажу автомобілів, або жовті молодики, або шкільні вчителі.

Те, що розумна людина робить із почуття обов'язку, дурень робить для забави.

Затяжне самогризнення, на думку всіх моралістів, є найнебажанішим заняттям. Вчинивши погано, розкайся, загладь, наскільки можеш, провину і націль себе на те, щоб наступного разу вчинити краще. У жодному разі не вдавайся до нескінченної скорботи над своїм гріхом. Барахтання в лайні – не найкращий спосіб очищення.