Сергій Олександрович Єсенін

Пролетіли і милі радості, Що відчував у житті тоді. На душі вже почуття остиглі. Що минуло – не повернути ніколи.

Сумно... Душевні муки Серце терзають і рвуть, Часу нудні звуки Мені зітхнути не дають. Ляжеш, а гірка дума Так і не божеволіє... Голову кружляє від шуму. Як мені бути? І сама Моя знемагає душа. Немає втіхи ні в кому. Ходиш ледь дихаючи. Похмуро і дико іншому. Частка, навіщо ти дана! Голову ніде схилити, Життя і гірке і бідне, Тяжко без щастя жити.

Коли горіти, то горіти згоряючи.