Стівен Кінг

Іноді знання приносить якусь користь... якщо ти все ще живий, звісно.

Її обличчя виражало всю чарівність лопати для снігу.

Важко змиритися з думкою, що обличчя, яке ти любила, виявилося лише маскою...

Мабуть, Офелія мала рацію. Вона справді ставала іншою на цих дорогах, які вона знаходила… Там ніщо б не наважилося її торкнутися. Тебе чи мене – можливо, але не її. І я думаю, вона зараз дуже молода.

Я не хочу, щоб Черч помер! Він мій кіт! Він не кіт Бога! Нехай у Бога буде свій кіт! Нехай у Бога будуть усі прокляті, старі коти, якщо він хоче, хай убиває їх! Черч - мій!

Те, чого людина не знає, не може йому зашкодити.

Як тільки ти приступаєш до книги, решта опиняється на іншому кінці галактики. Я ніколи не писав для своїх дружин, для матері, для батька. Знаєш, чому автори пишуть, що присвячують книжки своїм близьким? Тому що, зрештою, масштаби власного егоїзму починають їх лякати.

Кожне життя це короткий памфлет, написаний ідіотом!

Немає хороших друзів, немає поганих друзів, є тільки люди, з якими ти хочеш бути, з якими тобі потрібно бути, і які оселилися у твоєму серці.

— А гаразд. Ходімо. Мені завжди, знаєш, було цікаво, як виглядає світ, якщо тобі згорнуть шию і голова стирчить задом наперед і потилицею вниз.