Террі Пратчетт

Ви можете думати про відьом що завгодно, але передусім вони цінували практичність.

Через декого з так званих сатаністів Кроулі зіщулився. Справа була в тому, що вони робили, а в тому, як вони всю провину покладали на Пекло. Придумають якусь жахливу ідеї, і за тисячу років до такої демон не дійде, темну, безсердечну гидоту, що придумати може лише повністю функціонуючий людський мозок, потім прокричать«Диявол Змусив Мене Це Зробити», і симпатії суддів будуть на їхньому боці — при те, що Диявол майже ніколи людей не змушував. Не треба було. Чомусь дехто з людей не міг цього зрозуміти. Пекло не було основним сховищем зла, не більше ніж Небо, на думку Кроулі, був сховищем добра; вони були просто сторонами у величезній космічній шаховій грі. Справжнє джерело, справжня милість і справжнє велике зло, було в мозку людському.

- Бачиш, у злі завжди закладені паростки його поразки, - сказав ангел. - Сама його природа - заперечення, і саме тому включає знищення, навіть у хвилини здається перемоги. І не має значення, наскільки його план грандіозний, добре спланований, захищений від помилок – за визначенням властива злу гріховність обрушиться на самих зловмисників. І не має значення, наскільки вони досягнуть успіху у справах своїх, бо в кінці самі вони покличуть загибель на голови свої. І задуми їхні розіб'ються об скелі неправедності, і впадуть вони в безодню забуття, і зникнуть безвісти. Кроулі замислився. - Та ні, - сказав він нарешті. - Готовий посперечатися, хтось просто проколовся.

— Але ж є великі справи, які варто віддати життя. - Ні, немає таких справ! Бо життя в тебе одне, а великих діл — як собак нерізаних. — О боги, та як же можна жити з такою філософією? - Довго!

Демони не дихають; проте в житті кожної розумної істоти, дихає вона чи ні, настає момент, коли вона нервово кашляє.

Я не розумію, що такого крутого в тому, щоб створювати людей людьми, а потім засмучуватися через те, що вони поводяться як люди.

Одне з універсальних правил щастя говорить:«Остерегайся будь—якого корисного пристосування, якщо воно важить менше, ніж інструкція щодо його використання».

— Швидше, ти мусиш піти зі мною. Ти у великій небезпеці! — Чому? — Бо якщо ти не підеш, я тебе вб'ю.

Часом те, що законно, не обов'язково добре, і часом, щоб розпізнати різницю, потрібна відьма. А іноді й коп, якщо це правильний коп. Розумні люди це розуміють. Дурні — ні. А біда в тому, що дурні жах до чого люблять розумувати.

Коли одна відьма виглядає безглуздо, так само виглядають і інші відьми.