Позитивні цитати

ВОГНЯ. Бог Авраама, Бог Ісака, Бог Якова, а не філософів і вчених. Впевненість. Впевненість. Почуття. Радість. Мир.

Моє кохання, Алківіаде, у якому я навряд чи хочу зізнаватися, давно б минуло, як я собі лестую, якби я бачив, як ти любиш свої блага або думаєш, що тобі слід провести життя, насолоджуючись ними.

Щасливі будуть ті, хто прислухається до слів померлих:—Читання добрих справ і дотримання їхніх заповідей.

Як добре проведений день приносить щасливий сон, так добре використане життя приносить щасливу смерть.

І наскільки краще померти в цей щасливий період нерозчарованої молодості, згаснути у вогні світла, ніж мати своє зношене, старе тіло та розбиті ілюзії.

Чоловік, який любить марширувати в шерензі та грати під звуки музики, не викликає моєї презирства; він отримав свій великий мозок помилково – спинного мозку було б достатньо.

Хтось, хто є розумним оратором і зберігає «занадто усміхнене» обличчя, рідко вважається гуманною людиною.

Ми, євреї, були надто пристосованими. Ми надто прагнули пожертвувати нашими особливостями заради соціального конформізму. ... Навіть у сучасній цивілізації єврей найбільше щасливий, якщо він залишається євреєм.

Хто в рідному краї тепло здобуває

З пластів у підземнім бою,

Хто в полі ростить все нові урожаї,

Той любить Вітчизну свою.

Хто молодість нашу і світ ясновидий

Леліє у ріднім краю,

Хто ворога серцем усім ненавидить,

Той любить Вітчизну свою.

Тому вона рідна, тому вона мила

Й миліша за інші краї.

Як мати, вона нас для щастя зростила,

Тож будем любити її!

Квітучих садів нахиляються віти…

Вона ж як весна молода!

Для неї, для неї і жити й творити

Під прапором миру й труда!

1955

Учитель мій! Як ми тебе любили,

як слухали тебе в полоні юних мрій!

У пам’яті моїй тримає років сила

твій тихий карий зір і кашель твій сухий.

Ти нас повів закохано і сміло

в незнаний світ, чудесних повний чар.

В твоїх словах, що ми в серцях лишили,

пізнали ми любові й дружби жар.

Закони вод, вітрів, і хмар, і світла

одкрились нам у ті далекі дні.

З тобою наша молодість розквітла

і наших дум пориви огняні.

Як гарно нам в фантазії просторах

було блукать, все чарувало нас.

Звучав наш сміх в широких коридорах

під час перерв у той далекий час.

Твій добрий зір в моїй уяві лине…

Чи сніг летів, чи квітнув теплий май,

ти вчив любити подвиги людини,

красу труда й безсмертний рідний край.

Ось ти ідеш повільною ходою

і слухаєш, як день шумить життям,

а ми, малі, вітаємось з тобою,

і тепло так всміхаєшся ти нам.

Урок останній. Сонце над землею

сіяло нам. Ми радісні були.

І у життя тепло душі твоєї

ми крізь вітри й негоди понесли.

Василь Мефодич, по тобі в скорботі

з нас не один заплакав і зітхнув,

коли в далекій рідній Третій Роті

на цвинтарі навіки ти заснув.

І хай з тих днів згубили лік ми рокам,

завжди, завжди, як сонячний салют,

для нас сіяє подвигом високим

твій благородний, безкорисний труд.

1956