1+1 / Недоторканні (The intouchables)

Ні, Бах - красень, напевно від баб відбою не було. Це Баррі Уайт свого віку.

— І як вам, добре живеться за чужий рахунок? - Що? — Вас зовсім не бентежить, що ви живете за рахунок інших, і совість вас зовсім не турбує? — Ні, дякую. А вас?

Найстрашніше не те, що я в кріслі, а те, що без неї.

- Ну ось, Філіпе. Я не залишаюся на обід… — Чому? — Ви не залишитеся один... так вийшло, що зараз у вас побачення. - Побачення, ти це про що? — Не психуйте, все буде добре… тільки цього разу ви не втечете.

Це те, що аж ніяк не лікується. Лікарі називають це«фантомними болями».

Я не хочу, щоб мене шкодували. Він часто простягає мені телефон. Він забуває.

Нема ручок — немає цукерки.

Блін, вона із Дюнкерка. Це погано. Жодна міс Франції там не народилася.

— І в цьому дивному, неживому та нечуваному світі... — Подзвоніть їй. —...Де сфінкс та серафим зливаються в ефірі... — Подзвоніть їй!

Я візьму тарт татін. Чи не сирий! А то ви мені тістечко принесли із сирим шоколадом! Весь якийсь м'який, неприємний, коротше фу-у!