Фільм

Життя - це нескінченна низка геморою з короткими рекламними паузами на щастя.

Без розчарувань не відчуєш смаку перемоги.

Ти зробиш нас бранцями свого розуму. Даси свідомість, але забереш свободу вибору. Зробиш нас рабами.

Тоне одна людина у воді, підпливає корабель. Йому кажуть: Вам допомогти? Він:« Ні, дякую, Бог допоможе». Потім інший корабель: Вам допомогти? Він:« Бог допоможе». Тут він тоне і потрапляє на небо. Запитує:«Господи, що ж ти мене не врятував?» А Бог йому:«Дурень! Я ж прислав тобі два кораблі!

О насолода - ходити по краю! Замріть, ангели, дивіться: я граю. Розбір гріхів моїх залиште до пори, Ви оціните красу гри!

— Ну, а що ти? Хіба не перебуваєш у стані пошуку? — Ні, це взагалі марення! Жінку, яка перебуває у стані пошуку, видно за кілометр. І тебе я люблю взагалі-то, якщо ти ще не зрозумів.

Життя не перестає нас дивувати.

Мені треба завести подругу на літо, поки я не став одним з тих збоченців, які просто витріщаються на жінок... Я заведу собі подругу на це літо. Це буде літня дівчина, у неї буде волосся та літні друзі, які знають, що таке бути на вулиці. Вона гратиме в теніс, носити сукні та ходитиме босонога. А восени я її кину, бо вона моя літня дівчина.

Добро є навіть там, де не чекаєш його зустріти.

Тепер ти ясно бачиш речі. Бачиш ці безглузді життя, дивні голоси. Навколо Міллі Ваніллі. Ти дивишся на речі, які не можеш купити, а тепер навіть не хочеш купувати. Все це залишиться після твого відходу, після смерті. І тоді ти розумієш, що всі ці речі в яскравих вітринах, ці моделі в каталогах, ці фарби, ці спеціальні пропозиції, ці рецепти Марти Стюарт, ці гори жирної їжі лише спроба відстрочити нашу смерть. Але марно.