Ельчин Сафарлі

Буває, що сама себе не можеш зрозуміти, а натикаєшся на якусь книжку — і вона все розставляє на місця, зриває пломби з душі.

Удари в спину найчастіше завдають ті, кого захищаєш грудьми.

Це найтепліші спогади — ялинка, що світиться, ліани мішури по дому, хлопавки з сюрпризами, шоколадні цукерки в золотій фользі і хвилююче очікування чудес, подарунків.

Коли по-справжньому любиш людину, ти не чекаєш від неї тієї самої кількості почуттів, скільки їй віддаєш.

Осінь - це пора, коли самотні люди зігрівають змерзлі серця димом сигарет.

Є образи, що підштовхують до зростання, а є ті, що призводять до розставання. Головне – не перетягувати ковдру, почути суть. Вона проста.

Від справжньої, нехай і короткої любові завжди виходить світло.

Боюся задихнутися у смутку. Іноді її так багато, що я втрачаю контроль над собою. У голові шум, в очах темніє, кров закипає. Сигарета – найкраще болезаспокійливе. Разом із димом видихаєш смуток… Сильні люди – ті, хто відчиняє двері перед сумом зі словами«ласкаво просимо». Адже і радість, і смуток — часті гості повсякденності, жодну з них не можна обділяти увагою.

Найнеприємніше — розуміти, що на роздоріжжі минулого ми зробили свій вибір, розминувшись з іншим майбутнім. Чи можливо повернутися назад і вибрати новий шлях?

Жінка все одно залишається жінкою, якою б мудрою вона не була.