Сказав, що у мене суперниць немає. Я для нього не жінка земна, А сонця зимового втішне світло І пісня дика рідного краю. Коли помру, не стане він сумувати, Не крикне, збожеволівши:«Воскресни!» Але раптом зрозуміє, що неможливо жити без сонця тілу та душі без пісні. …А що тепер?