Ми входимо вдвох туди, де ростуть весняні дерева. Такі блискучі, такі гладкі, так близько один до одного їхні стовбури, Світле листя, наче хмари на небі. Ти дивишся вгору і потрапляєш у пастку. Ти віддаляєшся на кілька кроків: три чи чотири дерева між нами. Ти зникаєш з уваги, Так, ніби було винесено вирок. Ми так близько і так нарізно. Ми ніколи не зустрінемося.