Коли розум приходить до спокою, починаєш цінувати світло місяця і подих вітру і розумієш, що в турботах мирського життя немає потреби. Коли в серці своєму ти далекий від мирської метушні і ти не відчуваєш потреби красуватися перед людьми, навіщо сумувати за безлюдними горами?