Прощай, любов моя, зітри сльозу... Ми обоє перед богом винні, Надію уклавши, як бабку, В кулак долі і спітнілий, і пом'ятий. Пробач, кохання моє, моє лихо... Шумить листя, у саду грають діти І життя незворушно молоде, А нас — ніби не було на світі...