людина

— Скажи мені щось щире. - Я не люблю горох.

Музика, подібно дощу, крапля за краплею, просочується в серце і пожвавлює його.

— Це місто. З ним щось не так. - Роуз! Я відчуваю її парфум. — Одягни респіратор.

Разові порції цукру, вершків, разові порції олії, напівфабрикати для мікрохвильової печі, міні набори шампуню та кондиціонера, мікроскопічні креми, крихітні шматочки мила. Люди, що зустрічаються мені під час перельотів, - одноразові друзі! Ми проводимо разом час від зльоту до посадки і не більше...

Життя триває, у всій своїй кавардачній пишності.

- Чого ти хочеш? Щоб я розгадав твою прокляту загадку? Або щоб моя голова ще більше розболілася? — Тоді я вам скажу, — посміхнувся Варіс. — Влада міститься там, де людина вірить, що вона міститься. Не більше, не менше. — Виходить, влада — фіглярський трюк? — Тінь на стіні... Але тіні можуть убивати. І часом дуже маленька людина відкидає дуже велику тінь.

Якщо воскресіння не казка, то на тому світі всі чокнуті. Усі збожеволіли від очікування.

Чарівність куди цінніше, ніж краса. Ви можете протистояти красі, але не можете протистояти чарівності.

Відсутність погоні ще не є причиною, щоб не бігти.

— Будинок завжди сповнений неодружених. - Так, повний. Їздити всі їздять, а ось одружуватися...