людина

До Уве раптом доходить різниця між жорстокістю за потребою та жорстокістю навмисною.

Такий неминучий закон, що помилка йде завжди слідом за істиною.

Ти ж мені кістки переламаєш! Ось дав Бог так багато в руки і так мало в голову!

У цих хлопцях нема радості! Вони почуваються невидимками, тому кожен має сторінку на Myspace.

Коли стільки років знаєш людину, здається, що вона завжди буде поруч. Типу ти постарів, сидиш з чаркою на ганку, а він у сусідньому кріслі-гойдалці. А потім, раптом, раз, і розумієш, що другого крісла вже немає. Там пусто.

Ось із таким ворогом приємно мати справу. Хоробрий! Спритний! І дурний! Вибач мені... Міг убити, а не вбив. Напевно, інтелігентна людина.

Якщо в тебе горб, кинь на нього блискітку і йди танцювати.

Єдина цінність на землі – це діти. Більше, ніж усі гроші та земна влада. Ви моє надбання.

... всі люди однакові, вони використовують ціпок, щоб бити інших, і улесливий язик, щоб не бути побитими самим.

Дурність важко зрозуміти, але можна пробачити. Підлість можна зрозуміти, але прощати все ж таки безглуздо.