мислення

Можна втішати того, хто шукає втіхи.

Почуття провини завжди злило її. Вона не любила бути не правою, тим більше не любила, коли їй вказували на її неправоту. Але зараз чомусь злості не було. Вона лише відчувала вину за свої слова, за те, що в спробі довести йому свою правоту зачепила те, що не мала чіпати. Вона готова була вибачитись, але це не означало, що вона змінила свою думку щодо завдань їх розслідування.

Про мистецтво правління: Перше правило робити так, щоб люди думали, ніби вони самі цього хочуть.

Ми маємо права споживати щастя, не виробляючи його.

Не кожен уміє танцювати під музику майбутнього.

- Краще не закохуватися. Особливо в одружених... — Ну, мені це не загрожує.

Вражає все ж таки, з якою завзятістю часом людина здатна заперечувати очевидні речі.

Хто її зрозуміє? Хто зрозуміє помітних, а іноді й просто чудових жінок, які з віку в століття«прописують» на сторінках своїх біографій людей абсолютно нікчемних, а то й просто негідних.

Іноді безпечніше йти у своїй темряві, ніж у чужому світлі.

Так втішно, коли тебе люблять заради тебе самого.