почуття

Нічого немає гірше за любовні муки, ніщо не зрівняється з нетерпінням душі, що з'їдається любов'ю.

Губи твої мають такий гіркий смак. Чи не смак це крові?... А може, смак кохання?... Кажуть, у кохання гіркий смак… Ну і що з того, що гіркий? Що з того? Я поцілувала тебе в уста, Йоканаан.

Потрібно, щоб щось трапилося, – ось пояснення більшості людських конфліктів. Треба, щоб щось трапилося незвичайне, хай навіть рабство без любові, хай навіть війна чи смерть! Хай живуть похорони!

Як щасливий той, хто змив свій гріх Дощем гарячих сліз, Розбитим серцем викупив І муки переніс, - Бо тільки до поранених сердець Знаходить шлях Христос.

А тобі не здається, що публічне освідчення в коханні неприємне? Якби я була нареченою, мені хотілося б, щоб слова любові призначалися тільки для моїх вух.

Щось можна почути вухами, а щось серцем.

Великий тягар тиснув їй на серце — тягар світу, позбавленого сенсу.

Чим дорожче нам кохані, тим сильніше ми до них прив'язуємося. Так само і з народами. Чим більше ми з них тягнемо, тим більше вони люблять нас.

Я все хирію: то коліки, то серце б'ється, як маятник; все як наче тебе підманює або пливеш морем, так от і рябить меланхолія в очах.

…Коли б ти знала, Коли б ти уявляла Неволю душних міст! Там люди у купах, за огорожею. Не дихають ранковою прохолодою, Ні весняним запахом лук; Кохання соромляться, думки женуть, Торгують волею своєю, Голови перед ідолами хилить І просять грошей та ланцюгів...