почуття

Усміхайся, хай навіть серце твоє розколюється. Всі ми, як раби в полі, надягаємо маску«все гаразд, бос», а самі не знаємо, як звести кінці з кінцями.

Ти так страждав і страждав. А у коханні все дуже просто. Потрібно тільки спитати дівчину. Так приємно любити та бути коханою. Навіщо ж страждати?

Між 0 і 1 існує безліч цифр. Є 0,1, 0,12, 0,112 і безліч інших. Звичайно, куди велика нескінченність існує між 0 і 2, між 0 і мільйоном. Деякі нескінченності більше, ніж інші. Бувають дні, безліч днів, коли я незадоволена розміром своєї нескінченності. Мені хочеться, щоб вона була більшою, ніж є, і, Боже, як мені хочеться, щоб нескінченність Августа Уотерса була більшою за ту, що він отримав. Але, Гасе, коханий, не можу висловити словами, як я вдячна за нашу маленьку нескінченність. Я б ні на що не проміняла її. Ти подарував мені вічність в обмеженій кількості днів, і я вдячна.

Мало мати чоловіка-мільйонера. І важливе тут не друге слово, а перше. Нехай він буде мільярдером, або нехай буде жебраком. Це дрібниці! Важливе інше. Щоб ти кохала – і любили тебе. А якщо цього немає вдома — рано чи пізно ти підеш шукати своє кохання на стороні. До загального горя.

Люди, яких важко полюбити, якраз найбільше потребують кохання.

Це жорстокий світ... і кохання не може захистити від нього. Вона може лише залікувати нанесені рани.

Сонце - досвідчений коханець, який знає свою справу. Спочатку він всього тебе огладжує своїми міцними долонями. Обіймає. Охоплює, перекидає, і раптом прокинешся, як я, бувало, приголомшений, з животом, зрошеним краплями, схожими на ягоди омели.

Обдурить все, кохання згорить, але шляхетність переможе.

Кам'яні огорожі зупинити кохання не можуть.

І, коли я кажу, що ти для мене найулюбленіше, мабуть, це теж не справжнє кохання ; любов - те, що ти для мене ніж, яким я копаюсь у собі.