життя

У мене вдома є боксерська груша у формі чоловічого торсу. Коли я пишу, він грає в цьому процесі настільки важливу роль (разом з тим, я не хотів би вдаватися в подробиці), що я сприймаю його як співавтора.

— Тут лігво вади, мені тут не місце. — Друг, ти виступив проти небесної влади. Вади йдуть як бонус.

Ви не вищі за мене, ви — довші.

- Гей! Що я казав тобі про порівняння сестри з дияволом? — Що це образливе для диявола?

Слабкі люди, говорячи із собою, охоче вживають енергійні висловлювання. — Ет puis… cela ne tire pas a consequence!

Чи варто всерйоз чомусь засмучуватися в цьому житті? Все пройде пройде і це.

— Ця справа небезпечна — бути християнкою! - Хай так! Мене нічого не лякає! Я готова на все!

Читача обурює найменша вільність у деяких справжніх письменників, тому що вони нічого не зробили для того, щоб догодити йому, і не почастували його вульгарністю, до яких він привчений.

Я пам'ятаю все. Кожен раз. А тебе все одно не повернути. Хоч би що я робив... тебе не буде зі мною.

Прості, доведені до автоматизму руху – наповнити чайник водою, відміряти заварку, знайти кухоль – мали здатність проясняти мозок, уповільнювати час… надавати сенсу мовчанню.