життя

– Але якщо реальність – це лише чари, наслання, якщо насправді ти зовсім не хочеш того, що, як тобі здається, тобі хочеться... Якщо ти не маєш свободи волі. Якщо ти навіть не знаєш, що знаєш, а чого не знаєш. Якщо насправді ти не любиш того, кого тобі тільки здається, що любиш. Тоді що залишається, заради чого варто жити? Нічого.

Чи ми справді лише шахові фігури, які незрима сила пересуває за своєю волею, — порожні судини, підвладні рукам гончара, готові для слави та ганьби?

Якщо в тебе є людина, якій можна розповісти сни, ти не маєш права вважати себе самотньою...

Раневську про щось попросили і додали: — Ви ж добра людина, ви не відмовите. — У мене двоє людей, — відповіла Фаїна Георгіївна. — Добрий не може відмовити, а другий може. Сьогодні якраз чергує другий.

Якщо щастя іншого ти ставиш вище за своє, це і є любов.

Чиста математика - це такий предмет, де ми не знаємо, про що ми говоримо, і не знаємо, чи істинно те, що ми говоримо.

Усі мої думки – одна. Тому що я ніколи не переставав думати.

Любовні труби забиті сажею, але чистити нема чого – більше не топимо, потепліло, весна.

Ми живемо у дивні часи. Ми живемо також і в дивних місцях: кожен у своєму власному всесвіті. Люди, якими ми населяємо свої всесвіти, – лише тіні інших всесвітів, подібних до наших і тих, що входять у скороминущий дотик з нашими всесвітами. Уміння сприймати цю шалену складність буття, не втрачаючи при цьому розуму.

Вона чудово розуміла точку зору комерсанта, і ніщо не виводило її з себе більше, ніж продуктові примхи туристів і всіх тих, хто перетворює їжу або на предмет ностальгії, або на рефлекторне шовіністичне чванство. Її пригнічувало видовище співвітчизників, які при відвідуванні Парижа скопом набивалися у фастфуди, їхні скарги на те, що ніщо не нагадує жратву, якою вони звикли давитися цілий рік. Вона бачила в цьому жахливу неповагу до відвідуваної країни.