життя

Я завжди читав багато наукової фантастики і я був зачарований потойбічними світами, іншим навколишнім середовищем.

У житті треба виконувати лише головну роль.

Приємно спостерігати за коханою людиною, коли вона спить: одразу відчуваєш любов до неї.

Співчуття … — це чудова якість, але у законодавчій системі для нього немає місця. Це суб'єктивне та недосконале почуття, яке постійно змінюється, тоді як закон має бути досконалим, не підвладним часу та універсальним.

І я якось цілувалася... Здається, він притиснув мене до волохатого мамонта...

Є мета – її треба досягти. Все інше не має значення. Лише пізніше я зрозумів, що все інше може бути важливішим за сутність.

Батьки завжди казали мені, що я можу досягти будь-чого, але ніколи не говорили, скільки часу це займе.

Блаженний, хто змолоду був молодий, Блаженний, хто вчасно дозрів.

Вони не розуміють, як їм пощастило. Вони ходять, дихають, біжать. Не розуміють, яке це щастя... безтурботно бродити Парижем... Я заздрю, бо вони живі.

Я вже в тому віці, коли розумієш, що людину слід приймати такою, якою вона є, з тим набором хромосом, які визначають характер.