Аркадій Стругацький

Туга за розумінням, — раптом подумав Перець. — Ось на що я хворий – сумом за розумінням.

Люди, які пішли в ілюзорний світ, гинуть для реального світу. Вони однаково що вмирають. І коли в ілюзорні світи підуть усі — а ти знаєш, цим може скінчитися, — історія людства припиниться.

Які можуть бути скарги у людини, яка має цікаву роботу?

– Хочеш? — Сказала вона, облизуючи губами, і, почекавши рівно стільки, щоб двозначність дійшла до нього, простягла йому склянку.

«Це під силу лише великим письменникам, — говорив він, — чи великим політичним діячам. А я щось не бачу в нашій країні, — говорив він, — ні великих письменників, ні великих політичних діячів».

Як це добре — вчасно померти!

Дещо ви вже досягли, Джойсе. Ви не бажаєте бути слугою. Тепер вам залишилося зовсім небагато: перестати хотіти бути паном.

Ніхто з нас, мабуть, не боїться смерті....Ми тільки не хочемо її.