Борис Акунін

... — Несправедливу державу можна зруйнувати та побудувати замість неї іншу. ... - Держава - це не будинок, а скоріше дерево. Його не будують, воно росте само, підкоряючись закону природи, і справа ця довга. Тут не муляр, тут садівник потрібен.

Набридли мені ці пики. Народу багато, а людей – ні.

Життя - це дорога від народження до смерті і що дорогу цю потрібно пройти правильно, бо дійти дійдеш, нікуди не дінешся, тільки потім не обессудь.

Начебто коротко і ясно. Коротко коротко, та нихрена не ясно.

Померти все одно доведеться, ця чаша вас не мине. Навіщо ж виходити із зали, не додивившись спектакль до кінця? А раптом п'єса, в якій, між іншим, кожен виконує головну роль, ще здивує вас несподіваним розвитком сюжету?

Немає нічого дурнішого і вульгарнішого, ніж переносити особисті особливості однієї людини або навіть групи людей на цілу націю. Якщо таке узагальнення навіть має під собою підставу, не можна їм занадто захоплюватися — пам'ятай, що й у твоїй власній нації, напевно, є недоліки, що впадають у вічі іншим народам.

Життя жорстоке, безглузде і, по суті, нескінченно принизливе. Всі її краси, насолоди та спокуси існують лише для того, щоб людина розніжилася, лягла на спину і почала довірливо бовтати всіма чотирма лапами, підставивши життя беззахисне черево. Тут вона свого не впустить — вдарить так, що з вереском понесешся, підібгавши хвіст.

Давно встановлено: для людей будь-яка подія стає вдесятеро значнішою, якщо висвітлюється пресою.

Найкращий засіб від істерики – гарна затріщина.

Коли поруч є хтось, перед ким можна не вдавати, нічого з себе не зображати - це велика удача.