Чак Паланік

Жінки не хочуть рівноправності. У них більше влади, коли їх пригнічують. Чоловіки їм просто необхідні як головний ворог для виправдання загальної змови. Власне, вся їхня хвалена індивідуальність тільки на цьому і будується.

Якщо вірити графології, коли береш вказівний палець і обводиш їм чийсь почерк, або просто береш дерев'яну паличку чи ложку, і пишеш поверх написаних слів, то можна точно відчути, що відчував писав, коли виконував напис.

Кожному треба, щоби хтось тримав його за руку. Щоб хтось потішив. Пообіцяв, що все буде добре.

Ми бачимо те, що хочеться. Ми бачимо лише себе самих.

Займи мені місце біля вікна, коли потрапиш у пекло!

Люди думають, що дуже просто виглядати сексуальним енергійним танцюристом у стилі Чіпендейл. А чоловіки думають, що найжахливіша проблема у нас — це не закінчити на сцені.

І мама розповідає, як дівчина обвела на стіні тінь коханого – щоб у неї хоч щось залишилося від їхнього кохання. Пам'ять про останні миті, коли вони були разом.

Пробачивши лише одне одного, спасіння ми не здобудемо, — наспіваючи сказав батько, — нам треба пробачити ще й Бога.

Світ належить тобі, а якщо тобі хтось скаже, що це не так, то просто не слухай.

Можна змусити брехати безліч народу, якщо у них є свій шкурний інтерес. А коли всі говорять ту саму неправду — це вже правда.