Смішні цитати

Посмішка - найкращий спосіб вирішувати проблеми.

– Ха! Ти подивися, який лист я отримав! Деміург Мазукта простягнув деміургу Шамбамбуклі роздрукований конверт. - Якийсь придурок питає, в чому сенс життя! - А що тут кумедного? – здивувався Шамбамбуклі. – Ну як же! Ти вслухайся, питання яке: у чому сенс життя? Ні, яке? - А в чому він, сенс? Мазукта поперхнувся. - Повтори, що ти сказав? - Я говорю, а в чому він, цей сенс? Мазукта розчаровано зітхнув. - Мда... Ти б ще запитав, з якою швидкістю тече час. Або скільки важить маса. - Не розумію… - А тут і розуміти нічого! Сенс є похідною від життя. Тільки для неї існують такі поняття, як "корисність" або "шкода". А, відповідно, і«сенс». Тому що сенс дорівнює сумі користі та шкоди, поділеної на життя. Чи зрозуміло тепер? – Хм… Угу. Звичайно. Так. Ти правий. Дуже смішний жарт.

У ладній постаті її й в обличчі була та гаснуча, ущербна краса, якою неяскраво світиться жінка, що прожила тридцяту осінь. Але в глузливих холоднуватих очах, у рухах вона ще зберігала невитрачений запас молодості. Обличчя її з м'якими, привабливими у своїй неправильності рисами було, мабуть, найпересічнішим. Лише один контраст різко впадав у вічі: тонкі смагляво червоні розтріскані, гарячі губи. Вона охоче сміялася, але в посмішці її прозирало щось завчене.

Ось людина, яку всі стали б зневажати. А тим часом з них усіх він один, на мою думку, не смішний. Може, тому, що він думає не лише про себе?

Кажуть, некроманти не вміють жартувати. Неправда. Просто не всі можуть зрозуміти наші жарти.

Вона тепло посміхнулася, і її посмішка, Георг, могла б розтопити весь світ, бо якби світ побачив її усмішку, він знайшов би у собі сили зупинити всі війни та зіткнення на нашій планеті.

Іноді вони мудрі немов старці, інші безтурботні як річка. А часом буває, що питань міріади, немов сміхом тишу розкривають, і від радісних усмішок обличчя розцвітають тієї ж миті.

Я закоханий в Саммер, я люблю її посмішку, її волосся, люблю її коліна, її родимку у формі серця на шиї, люблю, як вона іноді облизує губи, перш ніж заговорити, люблю, як звучить її сміх, люблю, як вона виглядає, коли спить. Мені подобається, що я чую цю музику щоразу, коли думаю про неї. Мені подобається, як вона змушує мене почуватися так... Начебто все можливо. Ніби життя варте того. Я ненавиджу Саммер, ненавиджу її криві зуби, ненавиджу її стрижку з 60-х, ненавиджу її шишкуваті коліна, ненавиджу схожу на клопа пляма біля її плеча, і те, як вона слинить губи перед тим, як щось сказати, ненавиджу її сміх, НЕНАВИЖУ ЦЮ ПІСНЮ!

Смішно виходить: живеш-живеш сам по собі, шукаєш себе, шукаєш у всьому, а знаходиш у комусь...

- Тоді, у що ж ти віриш? - Що мені потрібні яйця? – Перепрошую… – Це старий анекдот. Прийшов мужик до психіатра і каже:«Док, допоможіть, мій брат збожеволів: думає, він курка», а лікар відповідає:«Ну так здайте його в психлікарню», а мужик йому:«Я б здав, але мені потрібні яйця». - Якось не смішно. - Ну так.