Дмитро Ємець

Не кусай його, необачний юначе! Подумай про мікроби, які живуть на його пальці! Ти турбуєш їхній спокій!

Щаслива не та людина, яка має для цього підстави, а та, у кого достатньо життєлюбності, щоб радіти всьому, що з ним відбувається, і не напружуватися щомиті, чекаючи удару в спину. Така людина наче зсередини світиться! Весь світ для нього, навіть якщо в нього в гаманці замість грошей одні дохлі мухи та крихти від хліба!

Ногами танцюють посередності, генії ж танцюють серцем!

Ми страждаємо, ми мріємо про щось, а потім це виявляється фальшю, дурницею. І стає зрозумілим, що зусилля абсолютно не коштували жертв. І тоді у фінальний момент ми буваємо розчаровані. Так що, можливо, варто, прибігши першим, зупинитися біля стрічки, не обірвавши її.

Хто до нас із мечем, того ми цеглою.

Нехай хтось ще в'якне, що моя постать далека від ідеалу! Це убогий ідеал далекий від моєї постаті.

А ви думали просто вигадувати відмовки спросоння? Дайте мені чашку кави, хвилин п'ять часу і я вигадаю таку легенду, що сама в неї повірю.

Людина вмирає, коли втрачає здатність дивуватися і радіти простим речам. Будь-яка інша смерть смертю не вважається.

Робити щось заради подяки безглуздо. Добром треба жити і дихати, навіть не усвідомлюючи, що те, що ти робиш, – добро. Тільки таке діяльне добро справжнє. Решта – сурогат напоказ.

Моральність падає один раз, зате нескінченно.