Джон Стейнбек

Людині властиво змінюватися. Зміна вкрадлива, ледве відчутна — немов вітерець, що торкається на світанку віконну фіранку, немов аромат несміливих польових квітів, що сховалися в траві... Без жодної застуди вас раптом зазнає; ні з того ні з цього відчуєте ви невиразну огиду до того, що ще вчора було мило; знайте, це ознаки зміни, що відбуваються в вас. Або ще: нападе раптом на вас незрозумілий голод, який не вгамуєш самою ситою їжею. Недарма кажуть, що надмірний апетит є вірним знаком незадоволеності. А хто, як не вона, породжує зміни?

Чому я ніяк не можу видертися із сірого мішка своєї туги?

Людський розум так само хибний, як міраж над затокою.

Душа обмита і врятована - це душа, якій удвічі загрожує небезпека, бо весь світ озброюється проти такої душі.

Якщо людину звинувачують у брехні, а потім з'ясовується, що вона говорила правду, у неї з'являється прикриття, що дозволяє довгий час брехати без побоювання.

Занадто часто шовкові панчохи, які ми даруємо жінкам, пов'язують нас по руках та ногах.

Я розумію, чому система, побудована за шаблоном, прагне розтрощити вільний розум - тому що тільки він здатний розтрощити таку систему, спіткавши її суть.

Постарайся зрозуміти одну просту річ: хоч би що відбувалося, все не так страшно і не так радісно, ​​як здається.

І кожен малював собі картину щасливого майбутнього по-своєму, залежно від того, чого було позбавлено сьогодення.

Коли людина бідна, вона думає:«Будь у мене гроші, я б поділився з моїми бідними друзями». Але варто йому отримати ці гроші, як великодушність та щедрість покидають його.