Фаїна Раневська

Я говорила довго і непереконливо, наче говорила про дружбу народів.

Старіти нудно, але це єдиний спосіб жити довго.

Як подолати свій недолік чи погану звичку? Насолодитися ними до огиди.

Старість це просто свинство. Я вважаю, що це невігластво Бога, коли він дає змогу доживати до старості. Господи, вже всі пішли, а я живу. Бірман — і та померла, а вже від неї цього ніяк не чекала. Страшно, коли тобі всередині вісімнадцять, коли захоплюєшся чудовою музикою, віршами, живописом, а тобі вже час, ти нічого не встигла, а тільки починаєш жити!

Щоб отримати визнання, треба, навіть необхідно, померти.

Раневську про щось попросили і додали: — Ви ж добра людина, ви не відмовите. — У мене двоє людей, — відповіла Фаїна Георгіївна. — Добрий не може відмовити, а другий може. Сьогодні якраз чергує другий.

Якщо в тебе є людина, якій можна розповісти сни, ти не маєш права вважати себе самотньою...

Якщо жінка каже чоловікові, що він найрозумніший, значить, вона розуміє, що другого такого дурня вона не знайде.

Тварин, яких мало, занесли до Червоної книги, а яких багато — до Книги про смачну та здорову їжу.

Біля«Сікстинської мадонни» Рафаеля стояло багато людей – дивилися, про щось говорили… І несподівано голосно, ніби розсікаючи натовп, чийсь голос обурився: — Ні, я одного не можу зрозуміти. Стоять довкола, повно народу. А що товпляться?... Ну, що в ній особливого?! Босоніж, розпатлана… – Молода людина, – перервала монолог Раневська, – ця дама так довго полонила найкращі уми людства, що вона цілком може вибирати сама, кому їй подобатися, а кому – ні.