Фаїна Раневська

Після чергової вистави, вже в гримерці, дивлячись на квіти, записки, листи, листівки, Раневська нерідко помічала: — Як багато кохання, а в аптеку сходити нема кому...

— Фаїно Георгіївно, як ви вважаєте, чому у чоловіків гарна жінка користується більшим успіхом, ніж розумна? — Діточку, це ж так просто! Сліпих чоловіків на світі не дуже багато, а дурних — хоч греблю гати.

Супутник слави - самотність.

- Що таке облисіння? — Це повільне, але прогресивне перетворення голови на жопу. Спочатку формою, а потім і змістом.

У мене немає й тіні честолюбства. Я просто бігаю від того, за чим ганяються мої колеги, а ось самолюбство мандрує. Адже треба бути настільки гордою, щоб плювати на самолюбство.

У купе вагона настирлива супутниця намагається розговорити Раневську. — Дозвольте вам представитися. Я – Смирнова. - А я - ні.

— Перли, які я носитиму в першому акті, мають бути справжніми, — вимагає примхлива молода актриса. — Все буде справжнім, — заспокоює Раневська. — Все: і перли у першій дії, і отрута — в останній.

Книги мають писати письменники, мислителі чи пліткарі.

Чи я старію і дурнішу, чи теперішня молодь ні на що не схожа! - Нарікала Раневська. — Раніше я просто не знала, як відповідати на їхні запитання, а тепер навіть не розумію, про що вони запитують.

У лікарні, побачивши, що Раневська читає Цицерона, лікар зауважив: — Не часто зустрінеш жінку, яка читає Цицерона. — Та й чоловіка, який читає Ціцерона, зустрінеш не часто, — парирувала Фаїна Георгіївна.