Френсіс Скотт Фіцджеральд

Поганий світ! Найгірше в ньому - це я! Господи, чому я не чоловік? Чому я не дурниця? Ось ти, ти дурніший за мене, не набагато, але все-таки, а вільний гратися, поки не набридне, а потім змінити обстановку і знову гратися, вільний розважатися з дівчатами, не заплутуючи в мережі емоцій, вільний думати все, що завгодно, і ніхто тебе не засудить. А я — розуму в мене хоч греблю гати, але я прикута до тонучого корабля невідворотного заміжжя. А за кого? Для більшості чоловіків я занадто розумна, а тим часом, щоб привернути їхню увагу, змушена спускатися до їхнього рівня, тоді вони хоч отримують задоволення, можуть поставитися до мене заступно.

Адже ніколи не можеш сказати з упевненістю, яке місце займаєш у чужому житті.

Або думай сам — або той, кому доводиться думати за тебе, забере твою силу, переробить усі твої смаки та звички, по-своєму вишколить і вихолостить тебе.

Будь-який алмаз здається великим, доки не відшліфований.

Невміння правильно оцінювати себе — ось що може тобі зашкодити в майбутньому.

— А чоловік здатний закохати дівчину? — Дехто здатний — той, кому вона байдужа.

Жінка бере чоловіка в чоловіки з усіма його талантами та здібностями, і потім йому вже важко її вразити, хоч вона часом і прикидається враженою.

... Він дивився на неї особливим поглядом — усяка дівчина мріє, що колись на неї так дивитимуться.

Складне не життя, а завдання спрямовувати та контролювати його.

— Невже нікого немає, хто б мені допоміг по-справжньому? — Мабуть, є. Насамперед ти сама.