Габріель Гарсіа Маркес

Раз у раз відривався від занять і дзвонив цілими днями, день за днем, поки не зрозумів, що цей телефон не має серця.

Її серце із затверділого попелу не піддавалося найсильнішим ударам повсякденності, але поступилося першим натиском ностальгії.

І йому стало добре — він відчув, як у душі в нього запановує добрий спокій: злий собака схованок його душі завиляв хвостом.

Йому довелося розв'язати тридцять дві війни, порушити всі свої угоди зі смертю, вивалятися, як свиня, у гною слави, щоб він зміг відкрити — із запізненням майже на сорок років — переваги простого життя.

У той день, коли люди самі роз'їжджатимуть у першому класі, а книги возитимуть у товарних вагонах, настане кінець світу.

Людям, яких люблять, варто було б помирати разом із усіма їхніми речами.

Справжній друг – це той, хто триматиме тебе за руку і відчуватиме твоє серце.

Це великий успіх у житті — знайти таку людину, щоб було приємно дивитися, цікаво слухати, захоплено розповідати, не обтяжливо мовчати, щиро сміятися, захоплено згадувати і з нетерпінням чекати на наступну зустріч.

Світ був ще таким новим, що багато речей не мали назви, і на них доводилося показувати пальцем.

Не вірю в пристойних жінок, котрі не вміють грати на піаніно.