Курт Кобейн

Людей будуть знаходити мертвими прямо у навушниках.

Більшість моїх текстів виткані з суцільних суперечностей. Я напишу кілька щирих рядків, а потім починаю дуріти і глузувати з них.

Мені нема чого сказати чи запитати. Я тільки підтакую. Я в певному сенсі реакціонер. Я лише реагую на те, що кажуть інші. Я не думаю, а коли думаю, то забуваю.

Я не боюся смерті. Коли ти вмираєш, твоя душа продовжує жити та стає абсолютно щасливою. Повний спокій після смерті, переродження в когось іншого — найбільша надія мого життя…

Коли я зрозумів, що не знайду людину, схожу на мене, я просто перестав заводити дружбу з людьми.

Я краще буду тусуватися з компанією невдах, сидіти і курити з ними, ніж з тими, хто божеволіє від бейсболу...

Якщо мене ув'язнять, принаймні не треба буде роздавати автографи.

Я люблю проникати в механіку системи, видаючи себе за одного з них, а потім повільно починати деградувати всередині імперії.

Я, мабуть, один із тих хворих на нарцисизм, які починають цінувати щось тільки тоді, коли цього вже немає.

Тільки тому, що я надто люблю та шкодую людей, я отримую щось замість цього.