Макс Фрай

Ніхто не вмирає надто рано, всі вмирають вчасно.

Громадяни, які час від часу дорікають мені за гордість. Ну що тут скажеш, вони по-своєму мають рацію. У мене є мірка. Вона від народження висока, так вийшло. У деяких ось, наприклад, довгий ніс чи масивний пеніс — і що з того?

Спочатку будь-яка практика дається легко і приносить приголомшливі результати, реальні проблеми починаються згодом. Потрібні великі зусилля, щоб їх подолати і досягти результатів, хоч трохи подібних до початкових. Виходить, що перші успіхи даються нам ніби в борг, щоб зацікавити і роздратувати. Більш виразних пояснень цього механізму в мене немає.

Якщо завжди будеш напоготові, якщо перестанеш вірити на власні очі і вуха, якщо на кожну хитрість у тебе знайдеться відповідь, ніхто не завдасть тобі зла.

Мені довелося рятуватися з цієї кухні втечею. Тому що у мене принцип такий: при сторонніх мокру гидоту по морді не мазати.

Справедливість як така взагалі не є одним із незаперечних законів всесвіту: це поняття — лише породження великої таємної мрії кожної людини отримати хоч якусь нагороду за свої справжні й уявні гідності, не оцінені ближніми...

Є чимало речей, зрозуміти які неможливо, але при цьому цілком можна мати з ними справу, якщо вміючи.

Жодна неприємність не варта зіпсованого апетиту.

…це ж чудово, коли тебе не сприймають серйозно: можна спокійно займатися своєю справою, ніхто й не подумає звернути на це уваги…

Нема на світі неможливих речей. Бувають лише речі неможливі особисто тобі – причому тимчасово неможливі, якщо правильно ставитися до них.