Марія Фаріса

Варто одружитися з тими жінками, які про заміжжя не говорять жодного слова — тільки з такими і насолоджуєшся життям. Ті ж, що твердять:«Після весілля»,— мисливці без рушниці та гончаків. Небезпечніше мисливців. Це вбивці.

Радість - найкраще, що можна після себе залишити.

Ніхто не обнесе камінням ту ділянку безіменної землі. На краще: нехай у коробках лежать ті, хто спокійно жив, а на кістках таких, як вона, ростуть дерева, співають плоди.

Потрібно було попередити її маму, що дівчаток треба ховати від вітру. Вітер краде їхні душі, а потім тікають з дому.

Біль – глина. Можна зробити з неї грудку і кинути в іншу, а можна розім'яти і зліпити вазу. І біль може приносити користь, якщо йому правильно розпорядитися.

Я дещо бачила у світі і можу сказати точно: чоловік ніколи не залишиться з жінкою лише тому, що вона вродлива. Не залишиться поряд з жінкою, тому що вона розумниця і багато чого досягла. Чоловіка в жінці приваблює здатність виробляти щастя. Він вибирає ту, у якої горщик із внутрішнім сяйвом варить і варить.

Таємниці відкрию лише тим, хто йде за своїм серцем. Тільки такі і заслуговують бути неймовірно багаті.

- Ти куди? - Запитали жінку. — Назад. — Назад завжди встигнеш.

Хочеш знайти дорогу? Роздави підбором компас і довірся серцю.

Виявляється, жити на повну силу — це не мчати в подорож, досягати, купувати. Робити, робити, робити. Вміти, мати. Можна замкнутись. Писати, читати, пити чай і жити на повну силу. Тихо, спокійно. На повну силу. Жити.