Марія Фаріса

Радість - найкраще, що можна після себе залишити.

Ніхто не обнесе камінням ту ділянку безіменної землі. На краще: нехай у коробках лежать ті, хто спокійно жив, а на кістках таких, як вона, ростуть дерева, співають плоди.

Потрібно було попередити її маму, що дівчаток треба ховати від вітру. Вітер краде їхні душі, а потім тікають з дому.

Біль – глина. Можна зробити з неї грудку і кинути в іншу, а можна розім'яти і зліпити вазу. І біль може приносити користь, якщо йому правильно розпорядитися.

Я дещо бачила у світі і можу сказати точно: чоловік ніколи не залишиться з жінкою лише тому, що вона вродлива. Не залишиться поряд з жінкою, тому що вона розумниця і багато чого досягла. Чоловіка в жінці приваблює здатність виробляти щастя. Він вибирає ту, у якої горщик із внутрішнім сяйвом варить і варить.

Таємниці відкрию лише тим, хто йде за своїм серцем. Тільки такі і заслуговують бути неймовірно багаті.

- Ти куди? - Запитали жінку. — Назад. — Назад завжди встигнеш.

Хочеш знайти дорогу? Роздави підбором компас і довірся серцю.

Виявляється, жити на повну силу — це не мчати в подорож, досягати, купувати. Робити, робити, робити. Вміти, мати. Можна замкнутись. Писати, читати, пити чай і жити на повну силу. Тихо, спокійно. На повну силу. Жити.

Луги відпоїли Рубена, що поник, квітковим настоєм. Струмки показали, що найсильніші риби пливуть проти течії. Хижаки навчили, що важливіше за життя нічого немає, що життя — тендітніше за суху гілку.