Мілорад Павіч

Критики схожі на студентів-медиків: вони завжди вважають, що письменник страждає на ту саму хворобу, яку вони зараз вивчають. Письменник завжди хворіє однією хворобою: хворобою хрестословиці. Схрещувати слова. Розмножувати їх на два. Що таке, по суті, книга, як не збори добре схрещених слів?

Люди живуть у своїх думках, наче личинки. Тільки деякі розвиваються у метеликів та залишають кокон.

Кожен тягає за собою свою смерть до першої нагоди.

Кохання буває різних видів. Одну можна підчепити тільки виделкою, іншу їдять руками, як устриць, іншу слід різати ножем, щоб не задушила тебе, а буває така рідка, що без ложки не обійтися.

Коли життя перевертається з ніг на голову, прірва під ногами не стає небом.

Ніколи не виступай проти тих, хто гірший за тебе. З такими тобі не впоратись. Такі завжди сильніші. Якщо вже ти й маєш проти когось виступити, то нехай це буде той, хто кращий за тебе. Такий з тобою не впорається, такі не вміють перемагати тих, хто гірший за них.

Душа - це Місяць. І вона має недоступну сторону, яку ніколи не побачиш із того місця, де знаходишся.

... долю жінки завжди вирішує її«так», а долю чоловіка – його«ні».

- Cras, cras, semper cras... - Що ти сказав? - Завтра, завтра, завжди завтра, мій хлопчик. Все життя людини зводиться до цього«завтра».