Олег Рой

Така вже влаштована людина: іноді її так і тягне розповідати праворуч і ліворуч про своє горе – точно після цього воно зникне або хоча б зменшиться.

Цілком неправильно, постійно думати за людину і вирішувати за неї, що вона може сказати або зробити, а що ні — замість поговорити про це з нею самою.

Просто спробуйте по-справжньому захоплюватися і радіти: подивитися очима туриста на своє власне місто, знайти новий маршрут, яким можна діставатися до звичних місць, або ще якесь просте задоволення. Не так уже й складно...

У сучасному світі щирість і безпосередність такі ж рідкісні, як обличчя без маски під час карнавалу.

Коханий, давай продамо дачу, квартиру, меблі! Купимо машину, знівечимо острови та країни, будемо незалежними, вільними, щасливими! Побачимо світло!» А чоловік їй у відповідь:«Після такого навантаження? Яке світло, яке чи це?

Люди поспішають заповнити свій новий будинок чужорідними речами, начинити чужою йому енергетикою, тим самим назавжди вбити свій світ удома, його живу душу.

Коли знаєш, що в тебе на світі немає проблеми, то відразу ж зникає бажання забитися в кут і шкодувати себе.

Навесні в кожному з нас прокидається маленький чоловічок - дуже ніжний і вразливий, спраглий сонячних променів, усмішок і обіймів.

Нікому на землі не дано знати про наслідки власних слів та дій.

Очікування дива нікуди не зникає – зникає надія на те, що станеться диво. Іде віра в його можливість. Виникає образа на диво, заперечення його можливості. І здатність його помічати.