Сесілія Ахерн

— Мамо, я ненавиджу чоловіків. — Вітаю, люба, ласкаво просимо до нашого клубу. Членську картку отримаєш поштою. Який урочистий момент, шкода, що я не маю фотоапарата!

Щось серце мовчить, а ось інстинкт підказує, що треба лягти в ліжко, звернутися калачиком і поплакати.

- Закохалася? Та ви ж познайомилися всього пару тижнів тому! — Яка різниця, адже на це потрібна одна мить.

Де б ти не був, тобі завжди потрібний найкращий друг.

- Заткнися. — Будь ласка, перестань говорити, щоб я заткнувся. — Тоді заткнися, будь ласка.

Гарні дівчатка завжди залишаються в дурнях.

Грань між грубістю та легким фліртом стає надзвичайно ефемерною, коли напиваєшся.

Навіть якщо він знає, що далі йти не можна, він все одно зробить ще один крок. Очевидно, саме цей крок для нього найголовніший.

— Але ви здається цілком щасливим, — тихо сказала вона. — Здаватися і бути — не одне й те саме. Чи тобі цього не знати.

- Сьогодні чудова погода, Холлі. Чому б тобі не пройти? Подихаєш свіжим повітрям. - Ну так, мабуть. — Знову вона про свіже повітря, ніби він панацея від усіх її бід.