Стівен Моффат

Перша чернетка. Перш ніж почати, я одразу висловлю негатив. Всім, хто каже:«Та гаразд, це ж лише перша чернетка», слід вирушити прямо в пекло і там горіти. Говорити«Це лише перші начерки, чисто для обговорення» чомусь стало нормою. Але це неправда. Неправда, чорт подери. Перша чернетка - це і є справжня робота. Саме тоді ви змиєте з історії бруді добре розглядаєте те, що у вас вийшло. Перша чернетка - це джерело, а все інше - доопрацювання. Тому ви вкладаєте у нього все. Прописуєте і переписуєте кожен момент, доки не повірите, що все дійсно вийшло ідеально. Поки ви ледь не плачете від його прекрасності і не впевнені, що переробляти більше нічого не доведеться і що нові чернетки просто не потрібні, тому що цей ідеальний. Ця думка повинна сидіти у вас у голові поряд з іншою думкою, абсолютно правдивою – попереду ще дуже багато чернеток. Нічого не залишайте на потім, пишіть так, ніби це ваша єдина і остання чернетка, і відполірувати все потрібно прямо зараз.

У письменників сексу не буває в принципі, так що вся їхня творчість на цю тему, по суті, будується на одних здогадах.

— На відміну від інших шоураннерів, ви не берете до уваги бажання фанатів, коли пишете сюжети. — Так не можна розповідати історію. Не можна розповідати історію, просячи аудиторію, розповісти її самим.

Я не думаю, взагалі кажучи, що люди стають письменниками тому, що були справді гарною, справді крутою, привабливою дитиною у класі. Я буду чесний. Це наша помста людям, які виглядали краще і були популярнішими, ніж ми. Це схоже на мене, я гадаю.

Говорити про важливість уявного героя дуже складно. А герої дуже важливі. Вони говорять нам щось про нас. Підручники історії розповідають про те, ким ми були, документи про те, хто ми є зараз. Герої говорять, ким ми хочемо бути. І багато наших герої мене засмучують. Але, знаєте, коли створювали саме цього героя, Доктора Хто, йому дали не пістолет, а викрутку, щоб він міг усе полагодити. Йому дали не танк, не військовий корабель, йому дали телефонну будку, з якої ви можете покликати на допомогу. Йому не дали суперсил, гострих вушок або випікаючих променів, йому дали додаткове серце. Йому дали два серця! І приголомшливо те, що момент, коли нам не знадобиться такий герой, як Лікар, ніколи не настане.

Як більшість письменників, я пишу про те, що сталося зі мною, оскільки це потребує мінімальної кількості досліджень.

Чарівно впевнені у собі, грубі люди чудові.

Письменницька робота – річ дуже особиста. Пишеш те, що хотів би бачити сам. Я пишу свої особисті нав'язливі ідеї та сподіваюся, що люди їх поділять.