Теодор Драйзер

День пройшов у сумнівах, тривогах, надіях і казнах яких ще, що змінювали одне інше, настрої.

Цікава риса беззахисних натур: вони як для мух горщик з медом, їм нічого не дають, але беруть у них багато. М'яка, поступлива, безкорислива людина завжди стає здобиччю натовпу. Люди здалеку чують його доброту та беззахисність.

Важко мати уявлення про те, чого ми не бачили, відчути, чого самим не довелося пережити.

... Лише дуже рідкісні люди здатні часом висловити самостійне судження.

Як це вірно, що слова — лише бліді тіні того безлічі думок і відчуттів, що стоять за ними! Слова — це крихітні чутні ланки звуків, але вони пов'язують великі почуття і прагнення — те, що не можна почути.

Від неї віяло незворушним спокоєм, що пояснювалося швидше поверховістю сприйняття, ніж силою характеру.

Що не кажи, а жіночу вірність так просто не скинеш із рахунків; чи встановлена ​​вона природою, чи виробилася під тиском суспільства, але більшість людства високо її шанує.

У житті кожної людини бувають критичні хвилини, коли вона коливається між суворим дотриманням обов'язку і справедливості і спокусою щастя, якого, здається, можна досягти, — варто лише вчинити не так, як має бути.

Найбезнадійніша справа у світі — намагатися точно визначити характер людини. Кожна особистість - це клубок протиріч, а тим більше особистість обдарована.

Готовий стверджувати: якщо я насуну на голову мідну каструлю, суну ноги в дерев'яні черевики, обернуся в ковдру племені навахо, або в простирадло, або в матрац, затягнувшись поверх шкіряним поясом, і ходитиму в такому вигляді, ніхто й уваги не зверне; інша справа, якщо я виряджуся у фрак і шовковий циліндр. Така Росія.