Террі Пратчетт

Хтось має сказати за тих, хто не може говорити…

Пані Ноно заснувала коледж, коли їй прийшла разюча ідея: у зв'язку з тим, що дівчаткам до заміжжя все одно робити нічого, вони можуть зайнятися освітою.

Я бачив цікаве життя, і я бачив нудьгу. Нудьга була кращою.

Люди не розуміють, що у тиранії є межі. Вони думають, я можу робити, що хочу, тільки тому, що я можу робити що хочу.

Всім відомо, що якщо поєднати разом вісім кольорів веселки, то вийде білий колір. Але кожен, хто бачить, знає: чорнота також складається з восьми кольорів...

І, як це завжди буває, і завжди надто скоро, все дивне та чарівне стало спогадом, а спогад став сном. Завтра і він розтане.

Це квантова механіка. Ти не можеш зробити все раз і назавжди. Твої турботи продовжують розгалужуватися. Це називається множинний вибір.

Усередині кожної нормальної людини сидить безумець, який намагається вибратися назовні. Ніхто не божеволіє швидше, ніж абсолютно нормальна людина.

Можна вибрати безсмертя, можна вибрати людяність. Але вибір потрібно робити самостійно.

... Якось вони цілий день, починаючи з полудня, харчувалися здоровою їжею. Вердикт був такий: можна запросто і дуже добре прожити на здоровій їжі, якщо заздалегідь щільно поснідати.