Вадим Панов

Одне з китайських прокльонів звучить так:«Щоб тобі жити в епоху змін». У період відсутності епох. На стику. На зламі. Коли країну вивертає навиворіт, коли ламається звичний життєвий уклад, зникають перевірені маяки, чорне стає білим, а біле — чорним. Коли легко втратити сенс самого життя. Коли вранці ти прокидаєшся з відчуттям того, що летиш у прірву, а всі на світі кольори стають сірими. Китайці знали, як побажати справжню гидоту. Усвідомили, чи на своєму, чи чужому досвіді, яке це — опинитися в лихолітті.

Якщо у вас немає нічого, то у вас є ваша честь, якщо ж у вас немає вашої честі - у вас нічого немає.

Якщо щось не виходить, потрібно знайти інший спосіб зробити те саме

— Ти віриш у рівноправність? — Я вірю у взаємоповагу.

Насильство – це дійовий, але примітивний аргумент. Його неможливо застосувати наполовину, тому, якщо ти ним користуєшся, ніколи не зупиняйся на півдорозі.