Ватарі Ватару

А тут… дуже весело, – сказала Юігахама, дивлячись на нас блискучими очима. У її світі що, живуть лише поні?

Моє минуле тяжким вантажем висить на моєму сьогоденні. А моє сьогодення повисне важким тягарем на моєму майбутньому.

Боротися та страждати перед іспитом – це у традиціях нашого світу.

Втім, мені здається, зображати з себе необізнаного трохи нечесно. Поводжуся прямо як дорослий. Може, звичайно, це лише мої проблеми, засновані на особистому досвіді, але в юності мені завжди здавалося, що краще вже вдавати, що чогось не знаєш, ніж щось знаєш.

Коли про тебе вже склали враження, непросто змінити відносини, що склалися, додавши якусь деталь. Коли люди оцінюють один одного, це не просто арифметичне додавання або віднімання. Вони сприймають тебе крізь свої упередження. Правда в тому, що тебе не бачать таким, яким ти насправді. Вони бачать тільки те, що хочуть побачити, реальність, яку вони прагнуть.

Якщо існує диявол, що полює на людей, пропонуючи їм угоду, він, напевно, виглядає як я зараз.

Якщо не брати до уваги той факт, що у мене немає ні друзів, ні дівчини, я приклад для наслідування!

У момент, коли ти втрачаєш щось незамінне, ти розумієш, що втратив це назавжди.

Корінь проблеми лежить у твоїх риб'ячих очах, що прогнили так само, як і ти.

Кажуть, час лікує. Але це не так. Час є не що інше, як отрута, що повільно діє. Щось, що вважає кінець, що змушує здаватися, що повільно вичерпує минуле.